Батькам про ролзвиток дітей

Круглий стіл з елементами тренінгу

«Дошкільник напередодні шкільного життя»

Підготувала: практичний психолог Козівської ЗОШ І – ІІІ ступенів №2 Давосир Л.О.

Мета: поглибити знання педагогів про наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти щодо підготовки дітей до шкільного життя. Сприяти використанню в роботі з дітьми дошкільного віку традиційних та нетрадиційних форм роботи, методів і прийомів для розвитку пізнавальної активності.

Завдання:

навчити вихователів та педагогів володіти психологічними техніками і вправами зняття емоційної, фізичної напруги дітей; допомагати учням справлятися зі шкільним стресом;
мотивувати вихователів та педагогів до створення позитивного мікроклімату в дитячому колективі;
під час роботи отримати досвід позитивної взаємодії та поділитися досвідом з колегами.

Обладнання: На дошці прикріплені вислови та мета дошкільної і початкової освіти

«Шкільне навчання ніколи не починається з порожнього місця, а завжди спирається на

певну стадію розвитку, досягнутого дитиною».

Л. С. Виготський

МЕТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: Сформувати базис особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупність чотирьох сфер життєдіяльності – «Природи», «Культури», «Людей», «Я сам».

МЕТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У ШКОЛІ: Продовжити загальний розвиток дітей з урахуванням вікових можливостей, специфіки шкільного життя, поряд з формуванням найважливіших навчальних навичок в читанні, письмі, математиці та становленням навчальної діяльності (мотивації, засобів і типів спілкування)

Психолог: Особливої актуальності в даний час набула проблема наступності між ланками освіти, а саме між ДНЗ і школою. Що ж таке наступність?

Складання асоціативного ряду до слова

Н (наполегливість)

А (активність)

С (співчуття, самостійність)

Т (творчість, товариськість)

У (уважність)

П (повага)

Н (надійність)

І (інтелект)

С (самовдосконалення)

Т (толерантність)

Ь (мякість)

Психолог: Інформаційне повідомлення

Під наступністю розуміється послідовний перехід від однієї ланки освіти до іншої, що виражається у збереженні та поступовій зміні змісту, форм, методів, технологій навчання і виховання.

Наступність між дошкільними і шкільними ланками освіти не повинна розумітися тільки як підготовка дітей до навчання. У дошкільному віці закладаються найважливіші риси майбутньої особистості. Необхідно прагнути до організації єдиного розвиваючого світу – дошкільної та початкової освіти.

Щоб зробити перехід дітей до школи більш м'яким, дати їм можливість швидше адаптуватися до нових умов, вчителі повинні знайомитися з формами, методами роботи в дошкільних установах. А ознайомлення самих дошкільнят зі школою, навчальним та громадським життям школярів дає можливість розвинути у них інтерес до школи, бажання вчитися.

А ще важливу роль, в організації наступності дошкільної установи і початкової школи відіграють особистості вихователя і вчителя. Вихователь в дитячому садку - це друга мама, яка може обійняти малюка, погладити по голівці. І дитина тягнеться до свого вихователя. І ось сьогоднішній дошкільник приходить в школу, і його зустрічає вчитель. Все відразу змінюється: учень повинен дотримуватися дистанції між собою і вчителем. Тому й адаптація учня до школи більш затяжна, ніж в дитячому садку.

Тому основними завданнями співпраці ДНЗ і школи є:

створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду в школу);
поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;
поглиблення інтересу до життя в школі;
надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

Аспекти комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

Шестирічний вік – це період, коли відбуваються кардинальні зміни, як у фізичному, так і у психічному розвитку дитини. Фізичний розвиток має вагоме значення для формування особистості, але він тісно пов'язаний із психічним розвитком. Найбільш суттєві зміни, що охоплюють психічні сфери дітей даного віку пізнавальну, вольову, емоційну, свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, що забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання.

На 6-му році життя дитини формується «внутрішня позиція», усвідомлюються образ власного «Я», що дає можливість дитині діяти довільно,тобто відповідно до поставленої мети, усвідомлювати завдання, що стоять перед нею, правильно їх вирішувати. З названими фундаментальними новоутвореннями особистості дитини пов’язана її установка на досягнення бажаного результату в різних видах діяльності.

Підґрунтям діяльності шестирічної дитини починає ставати виокремлення найважливіших, головних мотивів і підкорення їх менш значущим, що і визначає характер психічної діяльності дитини.

Робота в групах «Портрет шестирічного першокласника»

Мета: розглянути психофізіологічні особливості шестирічних першокласників

Кожна група отримує листок з переліком особливостей психічного розвитку шестирічних дітей

І група

Відчуття та сприймання. У процесі навчання здійснюється розвиток в учнів пізнавальних процесів, який характеризується кількісними та якісними їх змінами. Вони виявляються зокрема в розвитку сприймання та відчуттів. Тільки в шість років дитина починає виконувати завдання, пов’язані з викладанням контуру фігур без помилок. Суттєво у цьому віці зростає гострота зору. Дитина може вже впевненіше орієнтуватися у відстані за допомогою зору.

Розвиток сприймання характеризується не тільки зміною його точності, обсягу, осмисленості, а й перебудовою самого способу сприймання. Цей процес чуттєвого пізнання дедалі більше удосконалюється. Особливо це помітно у сприйманні малюнка шестилітньою дитиною. Якщо раніше вона перелічувала те, що бачила на малюнку, то в шість років намагається вже описувати дії.

Продовжує відігравати велику роль в житті шестирічної дитини поєднання дотикового і зорового сприймання предмета. Тому досить важливо шестирічній дитині не тільки продемонструвати предмет, а й дати можливість потримати його в руках.

Сприймання предметів та явищ навколишньої дійсності формується як відносно самостійний процес.

Мислення. Мислительна діяльність проявляється у дитини в різноманітних формах: наочно-дійове, наочно-образне й логічне мислення. Наочно-образне мислення вплітається у практичну діяльність: виконуючи завдання, дитина оперує предметами. Під час наочно-образного мислення вона спирається на образи предметів чи уявлення, малює у своїй уяві ситуацію, у якій уявно діє.

Логічне мислення ґрунтується на перетворенні понять і побудованих на їх основі суджень. В 6 років у дитини з’являється не лише вміння оперувати уявленнями, а й збагачення змісту цих уявлень.

У дітей старшого дошкільного віку (6-7 років) знову змінюються ставлення чуттєвого сприймання, практичної дії і мови. Тепер, поглянувши лише на картинки, дитина подумки їх комбінує. Вона може, не вдаючись до практичних маніпуляцій фігурками, розв’язати подумки запропоновану задачу.

Формування в шестирічних дітей форм словесного мислення (вербального) є надзвичайно важливим тоді, коли дитина готується до засвоєння розумових дій, що є характерним для шкільного навчання.

Розвиток образного мислення допомагає дитині користуватися в іграх і заняттях планами, схемами, моделями. Лише в цьому віці діти навчаються виділяти в предметі ті істотні ознаки, за якими одиничний предмет можна зарахувати до певної категорії або групи.

ІІ група

Увага. Розвиток уваги безпосередньо пов'язаний із формуванням сприймання. Шестирічна дитина, почавши самостійно діяти, частіше відчуває потребу в допомозі дорослого, в його вказівках, поясненнях, схваленні. Особливо у неї посилюється роль мови як об’єкта уваги, коли діти мають справу з правилами, вимогами, що їх висувають дорослі. Оскільки свої вимоги дорослі підкріплюють оцінкою, ці вимоги набувають сигнального значення, виділяються і стають домінантними.

Стійкість уваги шестирічних дітей, що характеризує глибину, тривалість та інтенсивність їх психічної діяльності змінюється. Стійкість уваги значно збільшується Тривалість збереження стійкої уваги дітей забезпечує діяльність, до змісту якої входять наочні зображення емоційно привабливих і відомих дітям об’єктів і явищ.

Шестирічні діти здатні активно і продуктивно займатися однією і тією самою справою в середньому не більше 8-10 хв.

Важлива властивість уваги – її обсяг, вимірюваний кількістю об’єктів, які людина здатна сприймати, охопити при їх одномоментному пред’явленні. Шестирічна дитина вже може водночас сприймати не один предмет (як це було у 4-5 років), а навіть три, і з достатньою повнотою, деталізацією.

Проте у дітей в цьому віці обсяг уваги недостатній, щоб розрізнити складні за змістом об’єкти, які мало чим відрізняються один від одного (наприклад літерні або цифрові знаки). До шести років не тільки збільшується кількість об’єктів, які дитина здатна водночас сприйняти, змінюється і коло предметів, які привертають увагу шестирічок. Якщо у 3-4 роки увагу дитини привертали яскраві, незвичайні предмети, то в шестирічному віці увагу дитини часто привертають зовні нічим не привабливі об’єкти.

Слабо розвинені у шестирічних дітей такі властивості уваги, як розподіл і переключення. Педагогам добре відоме відволікання шестирічних дітей від діяльності, не зосередженість на чомусь малоцікавому, неважливому. Однією з найчастіших причин неуважності є швидке стомлення, що виникає під час виконання дитиною складної і нецікавої для неї роботи, яка вимагає тривалого зосередження. Причиною неуважності дітей може з’явитися і перевантаження мозку великою кількістю вражень, відсутність, слабкий розвиток уваги, що переключається.

У шестирічних дітей іще переважає мимовільна увага. У процесі пізнання розвивається довільна увага. У цьому віці діти вже можуть виокремлювати об’єкти відповідно до потреб своєї діяльності та спеціально зосереджуватися на них. Мимовільна увага при цьому не зникає, а продовжує розвиватись, набуваючи більшої стійкості та обсягу. Захоплені цікавою роботою шестирічки можуть за вимогою дорослого займатися й нецікавою роботою, але потрібною, обов’язковою. Вона потребує від дитини вольової уваги, завдяки якій дитина стає здатною підпорядковувати свою увагу вимогам педагога, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю.

Воля. У шестирічних дітей значну роль продовжує відігравати наслідування під час виконання вольових дій. Але наслідування в дітей 6-7 річного віку стає умовно-рефлекторною, довільно керованою дією.

Дедалі більшого значення набуває словесна інструкція дорослого, яка спонукає дитину виконувати доручену їй дію. Дедалі менше значення має мовчазне копіювання дитиною дії дорослого, що сприймається дітьми як зразок для наслідування.

Істотно змінюється в дітей шестирічного віку і сам процес вольової дії, Якщо дитина 5 років зазвичай одразу починає виконувати те, що від неї вимагають, то в 6-7 років у дитини чітко виступає етап попереднього орієнтування в майбутній дії. Цілком очевидно, що такий стиль навчання дії шкідливо позначається на розвитку самостійності шестирічних дітей.

ІІІ група

Пам'ять та уява. Уявлення, або образи раніше сприйнятих збережених предметів становлять основний зміст пам’яті шестирічної дитини. Розв’язуючи задачу подумки, 6-7 річна дитина використовує дію лише як виконавчу. Мова-розповідь за складеною картинкою набуває в дітей форми розгорнутого оповідання, що свідчить про осмислювання дитиною всієї утвореної картини і про виникнення нового виду уявлення – оперування образами, переданими в словах.

Розвиток словесно-змістової пам’яті безпосередньо впливає на зміну процесу уявлення. На цьому етапі з’являється цілеспрямоване планування: дитина може вже до початку дій побудувати план їх виконання і послідовно реалізувати його, коригуючи під час виконання.

Шестирічні діти здатні підпорядкувати процес фантазування власній меті. Отже, у цьому віці розвивається не тільки її репродуктивна уява, а й зароджується творча. У зв’язку з формуванням внутрішнього світу дитини – її образу «Я», самооцінки та інших новоутворень – з’являється також особливий вид уяви – мрія, що виявляється у створенні образів бажаного для дитини в майбутньому.

Значно полегшує шестирічній дитині процес довільного запам’ятовування і пригадування опора на малюнки і використання інших наочних посібників, з якими пов’язуються слова, що запам’ятовуються. Ефективний розвиток пам’яті дітей значно підвищує культуру їхньої мислительної діяльності.

Мовлення. У нерозривному зв’язку з розвитком мислення дитини шестирічного віку здійснюється і мовний розвиток. Вища форма розумової роботи за допомогою внутрішньої мови: дитина розв’язує задачу мовчки і фіксує результат.

У шестирічних дітей відбувається подальше диференціація функцій мовлення. До функції спілкування додається планування своєї діяльності та її регулювання за допомогою мовлення. Мовлення стає засобом планування, коли переходить з кінця дії на її початок, а засобом довільного регулювання – коли дитина навчається виконувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення.

Під час останнього процесу виникає внутрішнє мовлення, яке стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій. Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку в дитини словесно-логічного мислення, що ґрунтується на практичній діяльності.

Інтерес до слова, що виникає в середині дошкільного віку, викликає у 5-7 річної дитини увагу до віршів, до образних висловлювань. Спілкування з дорослими розвиває в дитини вміння добирати слова і будувати речення, які правильно розуміє співрозмовник. Словниковий запас дітей 6 років досягає 4000-5000 слів. Чистота, грамотність і зв’язність мови шестирічної дитини є однією з умов її готовності до школи.

Кожна група опрацьовує завдання, та на портреті першокласника записує особливості розвитку пізнавальних процесів

Обговорення.

Вправа «Серветка»

Вправа «Вплив вікових особливостей на процес адаптації»

Ті, що допоможуть успішно адаптуватися до шкільного життя

Ті, що ускладнюватимуть адаптацію до шкільного життя

Робота в групах

І група

Продовжується ріст і формування кісток та м’язів
Нервова система недостатньо зміцніла, уже вразлива
Легко перевтомлюється від систематичного нервового та психічного навантаження
Швидко стомлюється від одноманітної роботи, від виконання серії монотонних рухів
Є потреба в ігровій діяльності, яка є ля дітей цього віку знайомою
Навчальна діяльність ще не є провідною
Недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми, суворі вимоги. Режим, тому авторитарність є травмуючою
Дитина прагне до самоствердження в таких видах діяльності, які підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, раніше недоступні.

ІІ група

Мотивація має ігровий характер, і разом з тим тісно пов’язана з прагненням бути схожим на дорослих.
мотивами можуть бути мотиви особистих осягнень, бажання зберегти добрі стосунки в родині
Навчальні мотиви ще не стійкі, підтримуються завдяки зусиллям вчителя
Зменшується імпульсивність емоційних виявів, емоції стають більш керованими та усвідомлюваними
Є труднощі з довільною регуляцією поведінки
Самооцінювання недиференційоване, являє собою узагальнене емоційне враження про себе як про „гарного” чи „поганого”, успішного чи не успішного учня.
Поведінка нестійка, залежить від емоційного стану.
Дитина ще не вміє відокремлювати оцінювання конкретного результату чи вчинку від оцінювання особистості.

ІІІ група

Уміння адекватно оцінювати себе та інших ще не розвинене, дітям буває важко оцінити критерії оцінювання педагога.
Не здатні о адекватної самооцінки.
Переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна.
Прагне вивчати в наочно-дійовому та наочно-діючому планах
Увага нестійка, не здатні довго зосереджуватися на одному предметі, легко відволікаються, переключаються.
Виникають первинні форми довільної уваги, дитина здатна підпорядковувати свою увагу вимогам вчителя.
Специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше 10-15 хвилин.
Уява не лише репродуктивна але й творча.

ІV група

Пам’ять – мимовільна (запам’ятовується головним чином те, що опановується прийомами довільного запам’ятовування)
Пам’ять не втратила ще мимовільного характеру, але вже опановується прийомами довільного запам’ятовування
починають інтенсивно розвиватися всі види пам’яті, зокрема словесна та словесно-логічна.
Виявляє цікавість до морально-психологічних норм і правил поведінки дорослих.
Починаються розвиватися компоненти вольової дії, але їхній розвиток ще не достатній.
Відчуття та сприймання стають цілеспрямованішими, стійкішими.
Здатні передбачати можливі її, вчинки та оцінювання з боку навколишніх.

Психогімнастичні ігри і вправи, рекомендовані педагогам та вихователям для проведення з дітьми:

Етюд «Веселка»

Діти сідають у зручну позу, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють собі веселку, чудову гру її кольорів. І себе – у спокійному, приємному стані, розслабленими, на відпочинку. Після закінчення вправи обговоріть, які почуття виникали під час її виконання, хто «бачив» ще щось незвичайне.

Вправа закінчується тим, що діти встають, прогинаються і рухами рук над головою зображають дугу веселки (водночас розминаючи м'язи).

Вправа «Усмішка по колу»

Усі беруться за руки і «передають» усмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч і, побажавши йому щось приємне, усміхається, а той передає усмішку далі. Педагог цікавиться враженнями учнів, дякує за чудові усмішки.

Гра «Сонячний зайчик»

Мета: зняти напруження м'язів обличчя.

Учитель: давайте пограємо у «сонячного зайчика». Уявіть, як сонячний зайчик зазирнув вам у вічі. Заплющте їх. Він побіг далі по обличчю, ніжно погладьте його долонями на лобі, на носику, на ротику, на щічках, на підборідді, погладьте акуратно голову, шию, руки, ноги. Він забрався на живіт – погладьте животика. Сонячний зайчик – не пустун, він любить і пестить тебе, потоваришуй із ним.

Дуже добре! Ми подружилися із сонячним зайчиком, зробимо глибокий вдих-видих та усміхнемося одне одному.

Кричалка«Я дуже хороший!»

Мета: зняти емоційне напруження.

Учитель: а тепер повторюйте за мною... Я дуже хороший! (ведучий вимовляє фразу спочатку пошепки, відокремлюючи слова, потім голосніше, ще голосніше, аж доки не переходить на крик. Діти повторюють за ним).

У вас гарно виходить! Тепер зробимо глибокий вдих-видих та усміхнемося одне одному.

Етюд «Малюнок у повітрі»

Мета: рефлексія почуттів.

Учитель: зараз я попрошу вас уявити себе художниками. Але це не звичайний малюнок. Нам не потрібні фарби і альбом. Будемо малювати …у повітрі! Уявіть собі, що у вас в руках пензлик. Всі уявили? Добре. А тепер я попрошу намалювати квітку, дерево, метелика, котика тощо.

Якщо діти навчилися виконувати вправу, спробуйте складніші завдання: намалювати картину «Радість», «Свято», «Моя мама» тощо.

Гра «Добра тварина»

Мета: розвиток почуття єдності.

Учитель: діти, станьте в коло. Давайте пограємо у гру «Добра тварина».

Візьмемося за руки та уявімо, що ми – одна тварина. Давайте прислухаємося до її дихання. Усі разом зробимо вдих-видих, вдих-видих і ще раз вдих-видих. Дуже добре. Послухаємо, як б'ється наше спільне серце. Тук – робимо крок уперед. Тук – крок назад. І ще раз...

Пам’ятайте, що ми всі – одна дружна шкільна родина.

Вправа «Чотири стихії»

Мета: розвивати увагу, пов'язану з координацією слухового апарата і рухового аналізатора.

Учитель: Домовимося з вами: якщо я скажу слово «земля», усі повинні опустити руки вниз, якщо слово «вода» – витягнути руки вперед, слово «повітря» – підняти руки вгору, слово «вогонь» – зробити оберти руками в ліктьових суглобах. Хто помиляється – програв.

Ускладнюючи завдання гри, ведучий може говорити одне слово, але показувати інші рухи, заплутуючи гравців. Тому учні. щоб не помилитися, уважно слухають завдання.

Вправа «Аплодисменти по колу»

Ми плідно попрацювали сьогодні і на завершення пропоную вам гру, у процесі якої аплодисменти спочатку звучать зовсім тихенько, а потім усе сильніше і сильніше.

Ведучий починає аплодувати, дивлячись і поступово наближаючись до одного з учасників. Потім цей учасник вибирає з групи наступного, якому вони аплодують разом. Третій вибирає четвертого, а останньому учаснику аплодує вже уся група.

Робота з педагогами і вихователями

Вправа «Порадник»

Учасники у складі 4 груп складають «Порадник – Працюємо з шестирічкою правильно» - список практичних рекомендацій і порад

1 група - вчителям 1 класів,

2 група - вихователя ДНЗ,

3 група - батькам.

Після завершення роботи проводиться презентація складених порадників.

Фізичний розвиток:

- дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок;

- залучайте дітей до виконання основних рухів – вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м’ячем;

- разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

- грайте в рухливі, спортивні ігри;

- облаштуйте в квартирі спортивний куточок;

- беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров’я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров’я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних установах.

Пізнавальний розвиток:

- збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що сприяє накопиченню уявлень про себе та світ. Заохочуйте прагнення здобувати і збагачуватись корисною інформацією завжди і всюди.

- створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси дитини, забезпечуючи розвиток природних здібностей та нахилів дитини;

- виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і шани до батьків та родичів, пам’яті про покоління роду, вдячності до праці рідних, шани до старших, турботи про молодших;

- формуйте основи логічного мислення, вчить дитину висловлювати власну думку на основі розумових висновків;

- створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяло використанню набутих знань, вмінь та навичок з логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;

- формуйте соціально-економічну компетентність дитини за допомогою залучення дітей до планування сімейного бюджету (планування витрат, обговорення вартості речей);

- виховуйте почуття вдячності до праці інших людей, бережливого ставлення до природи, речей.

Мовленнєвий розвиток:

- якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі.

- розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім’ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні;

- організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна – із залученням рідних, сусідів, друзів;

- слідкувати за граматичною правильністю мовлення, побудовою речень, словотворенням, звуковимовою, використанням багатозначних слів;

- започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки, складання зв’язних розповідей.

Художньо-естетичний розвиток:

- облаштуйте вдома куточок мистецтва для самостійної діяльності дітей з фарбами, пластиліном, папером;

- відвідуйте разом музеї, художні виставки, театри, концерти;

- розвивайте у дітей вокальні, танцювальні, художні дані;

- купуйте тільки ті іграшки, які є педагогічно цінними;

- грайте разом з дітьми, заохочуйте їх до самостійних ігор;

- оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов’язаних з проявом агресії, жорстокості, аморальних вчинків.

Підведення підсумків круглого столу

Учасники висловлюють свої враження від заняття, зазначаючи, що нового і корисного вони дізнались.

Підсумок психолога

Дитина – це джерело невичерпної енергії, це щоденні несподіванки і відкриття, це щось незвичне та особливе, що важко передбачити. І поводитися з дитиною слід лагідно, тактовно, виховуючи словом, вчинком.

Хочу щоб кожен на хвильку уявив собі наступне:

візьмімо стакан води – це дитина – (чиста, прозора, наївна)

киньмо у воду сіль - грубі, солоні слова

перець – пекучі, образливі слова

шматок землі – неувага.

Все з’єднавши – отримаємо стан дитини. Скільки часу пройде, коли все осяде, забудеться? А тільки легенько збовтати – все підніметься на поверхню.

Тому використовуймо у вихованні дітей максимум турботи, доброти, ласки, розуміння, уваги, і залишимо сіль та перець для їх безпосереднього призначення.

Дякую за увагу.